Зараз українці готуються до, ймовірно, найважчої зими в сучасній історії країни. Оскільки Росія програє на полі бою, Кремль вдався до тактики тотальної війни та намагається знищити цивільну енергетичну інфраструктуру України. Десятки мільйонів людей можуть стикнутися з тривалими відключеннями електроенергії разом із потенційно смертельними перебоями з водопостачанням та опаленням.
Це нова й найжорсткіша ескалація в тривалій енергетичній війні Путіна проти Заходу. Роками російський диктатор використовував енергетику як зброю у своїх зусиллях підкорити Україну та розділити Європу. А тепер він сподівається заморозити українців, аби ті підкорилися, а також використовувати скорочення поставок, аби тиснути на європейських лідерів, щоб ті відмовилися від підтримки України.
Найближчі місяці визначать результат енергетичної агресії Путіна. Якщо він досягне своїх цілей, Україну чекатимуть жахи тривалої російської окупації, а Кремль отримає безпрецедентний політичний та економічний вплив на Європу, який може тривати десятиліттями. З іншого боку, якщо Росія зазнає повної поразки, загроза з боку Москви швидко відступить, а Європа значно зміцніє. Перемога в енергетичній війні прокладе шлях до майбутньої безпеки та процвітання.
Залежність Європи від російських енергетичних ресурсів з’явилася ще до Путіна, її можна простежити аж із часів розпалу «холодної війни». У 1972 році радянський газ становив 4% споживання газу в Європі. До 2021 року Росія забезпечувала майже 40%. Разом із поступовим збільшенням частки російського ринку росла і здатність Москви маніпулювати цінами та викликати кризи. Зараз більшість європейців визнають, що ця залежність від Росії є великою стратегічною помилкою. На щастя, це не є незворотнім.
Досвід України за останні вісім років може бути корисним у певних аспектах. У 2014-2016 роках українська влада досягла значних успіхів в енергетичній війні з Москвою. Запровадивши прозорі ринкові тарифи та адресне субсидування, Київ зміг підтримати найбільш незахищені верстви населення. Український уряд також заохочував енергоефективність, запроваджуючи пільгові ставки на обмежені обсяги та пропонуючи фінансову підтримку заходів із підвищення енергоефективності. За два роки Україна змогла скоротити споживання на 20%.
Україна також поклала край багатомільярдній корупції в енергетичному секторі, яка довгий час слугувала для збагачення українських олігархів, пов’язаних із Кремлем. До Революції Гідності 2014 року Україна була одним із найбільших імпортерів російського газу. До листопада 2015 року прямий імпорт російського газу до України повністю припинився. Ці кроки дали Україні змогу зменшити вплив Росії та частково роззброїти Путіна в енергетичній війні. Тепер Європа має розглянути можливість запровадити схожі масштабні заходи.
Насамперед, Європа повинна розробити плани щодо можливих заходів із нормування витрат електроенергії та взаємної допомоги для усунення можливих проблем з енергопостачанням. Європейські лідери мають домовитися про спільну відповідь на короткострокові енергетичні виклики, з якими стикається континент; усі члени ЄС повинні бути готові допомагати один одному через взаємно перехресні потоки, якщо постане така необхідність.
Також необхідні стратегічні заходи для усунення структурних недоліків. Європейський перехід до зеленої енергетики має один великий недолік: він дуже залежить від імпорту російського газу. Щоб адаптуватися до нинішніх реалій енергетичного сектора, вимоги промислової декарбонізації слід на час послабити та відновити видобуток нафти, газу та вугілля. Це вже відбувається в Німеччині, Нідерландах, Франції. Решті важливо слідувати цьому прикладу.
Слід запровадити податкові пільги, особливо для розробки глибоких свердловин. Подібний підхід дозволив Україні значно збільшити власний видобуток газу в 2015-2019 роках. ЄС також потрібно буде відновити, принаймні тимчасово, роботу вугільних ТЕС. Австрія та Німеччина готові це зробити.
До початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року атомні електростанції в Україні виробляли близько 55-60% електроенергії. З 1991 року ці атомні станції працювали без аварій. ЄС має визнати, що атомна енергетика є безпечною, недорогою та екологічно чистою.
Ще одним ключовим завданням є розвиток відновлюваних джерел енергії. Німеччина лідирує з часткою відновлюваної енергії в національному споживанні, яка досягне 80% до 2030 року, а для сонячних і вітрових електростанцій зарезервовано 2% земельних ресурсів.
Окрім забезпечення альтернативних джерел газу, Європа також має посилити диверсифікацію, збільшивши здатність континенту обслуговувати постачання скрапленого газу. Цей процес уже йде повним ходом і тепер отримує новий імпульс через вторгнення Росії в Україну та дедалі більш відкрите використання експорту газу до ЄС як зброї.
Будівництво LNG-терміналів у Польщі вже дозволило відійти далі від російського газу. Цієї зими в Німеччині запрацюють два LNG-термінали. Тим часом в Іспанії є шість LNG-терміналів, які забезпечують максимальну потужність, що значно перевищує внутрішні потреби країни, і ведуться переговори щодо будівництва можливого трубопроводу до Німеччини.
Головним енергетичним пріоритетом Європи залишається запобігання енергетичному колапсу в Україні, а отже – уникнення низки негативних наслідків, як-от масовий наплив біженців. Україна потребує термінової європейської допомоги для відновлення енергетичної інфраструктури країни після авіаударів Росії. Це так само важливо, як і забезпечення посилених можливостей протиповітряної оборони, і має відбуватися паралельно. Також вкрай важливо вжити заходів для забезпечення належних спроможностей перетину кордону для доставки вугілля, яке не може пройти через частково заблоковані морські порти України.
Ця зима буде складною для всіх європейців, незалежно від того, стикнуться вони з відключеннями електроенергії та бомбами чи з проблемами опалення та захмарними рахунками за електроенергію. Путін сподівається використати зиму як зброю та змусити Європу здатися, але поступка Кремлю була б катастрофічною як для України, так і для ЄС. Натомість Європа має прийняти виклик всеохопних змін всієї своєї енергетичної системи. Це єдиний спосіб подолати виснажливу залежність континенту від російських енергоносіїв і зробити так, аби енергетична війна Путіна закінчилася його повною поразкою.